Історія краю

Погребищенська районна рада

Заголовок 1

Любой ваш текст

Заголовок 2

Любой ваш текст

Заголовок 3

Любой ваш текст

Заголовок 4

Любой ваш текст

  • Погребище

    Центр міста Погребище - площа Героїв
  • Прапор

    Маленька часточка держави
    Великою любов'ю пломенить!
                              Г.Кравчук
  • Надросся

    Серед прекрасного Поділля
    Надросся наше простяглось
                                В.Вітюк
  • Рось

    Права притока Дніпра.

Історія краю

Перші згадки про древній Надросянський край датуються 1148 роком. Погребищани є нащадками слов’янського племені “росичів”, які згадуються в “ Слове о полку Игореве”, що кочували по мальовничих берегах річки Рось. Саме тут , на території Левківської сільської ради бере початок річка – красуня, річка – історія, що не одне тисячоліття несе свої води через Вінниччину, Київщину, Черкашчину до сивого Дніпра - Славутича . В стародавніх літописах цю річку називали Русь. На думку багатьох істориків, саме ці племена стали ядром Київської Русі.
На початку ХШ століття після монголо-татарської навали на пожарську, де було поселення Рокитня, залишилися одні погреби та підземні ходи , де вдалось уціліти небагатьом мешканцям краю. Звідси і походить сучасна назва районного центру - Погребище.
В середині ХУІ століття місто користувалося Магдебурським правом. В 1629 році воно налічує понад 6 тис. жителів. В той час як у Вінниці - 9 тис. В 1653 році його було вдруге вщент зруйновано князем Вишневецьким , що відступав разом з поляками із-за Дніпра під натиском Б.Хмельницького.
На початку 18 століття Погребище славилось як значний осередок торгівлі та ремесел. Місцеві ярмарки приваблювали купців не лише з Польщі, а й з ряду інших сусідніх країн.
Антифеодальні повстання, визвольні війни та жорстокі розправи неодноразово ставали справжнім випробуванням для мешканців нашого краю. Погребищани були безпосередніми учасниками Коліївщини, народних повстань під проводом Семена Палія, Івана Медведя, боролися за кращу долю в загонах Устима Кармелюка.
На початку ХХ століття містечко нараховувало : дворів –943, жителів – 5807 чол., 2 церковно-приходські школи, 6 круподерень, завод “шипучих вод”, 2 водяних млини, 10 мануфактур, 30 бакалійних і м’ясних лавок, розпочато будівництво цукрового заводу.
Радянську владу в Погребищі встановлено в січні 1918 року. Та містечко не уникнуло потрясінь громадянської війни. Спочатку його захоплюють німці, потім петлюрівці, банда Зеленого, денікінці, білополяки. І лише 6 червня 1920 року Червона Армія визволила його від інтервентів.
До Другої світової війни - в 1921 році було відкрито агрошколу.
В 1923 році – організовано перше колективне господарство ім. Т. Шевченка.
З 1927 року в місті працює маслозавод, який на сучасному етапі виробляє масло, твердий сир, морозиво та іншу продукцію, яку знають не тільки в Україні, а й в Європі і навіть у далеких В’єтнамі, Кубі , Нікарагуа.
Постановою ВУЦВК від 7 березня 1923 року №309 «Про адміністративно-територіальний поділ Київської губернії» було утворено Погребищенський район, що з 27 лютого 1932 року ввійшов до складу Вінницької області. В районі проживало 70 400 чоловік, входило 40 сільських і 1 селищна рада, створено 47 колгоспів.
Німецько – фашистські війська окупували місто 21 липня 1941 року. В часи окупації тут діяла підпільна група опору, яку очолював 18 – річний юнак М. Д. Копецький. 30 грудня 1943 року місто звільнила 65 мотобригада І-ї танкової армії генерала М.Ю.Катукова. В пам’ять про цю подію в місті встановлено танк часів війни “ИС”.
Понад 6 тисяч воїнів-погребищан залишились на полях битв. Семеро уродженців району удостоєні високого звання Героя Радянського Союзу. Це А.Бурлачук, В.Кравченко, А.Москальчук, А.Пономарчук, М.Сьомак, І. Слободянюк, В.Терлецький.
В братській могилі, що знаходиться в центрі міста, поховано 653 захисники Вітчизни.
Майже із 100 воїнів - ітернаціоналістів, що проходили службу в різних гарячих точках світу, з афганської війни живими додому не повернулось 6 погребищан: І.Кумчак, В. Іващук, О.Харченко, Є.Мельник, О.Шевчук, В.Іщук. Свято бережеться пам’ять про полеглих земляків . В міському парку встановлено обеліск пам’яті, іх іменами названо солдатські поля.
В 1966 році запросило в аудиторії своїх перших учнів медичне училище ( з 2006 року - медичний коледж ), що є одним із кращих в Україні.
Також цього року відкрито і музичну школу, яку в 2000 році переведено в просторе, капітально відремонтоване приміщення.
У 1985 році відкрило двері професійно - технічне училище (нині –вище професійне училище-42).
Надросянська земля за свою багатостолітню історію гостинно приймала ряд відомих постатей. Історія свідчить, що влітку 1708 року під час російсько-шведської Північної війни Петра І та Карла ХІІ неподалік від с. Борщагівка стояв військовий табір українського гетьмана І.Мазепи, де прилюдно були страчені високопосадові особи того часу - В.Кочубей та І.Іскра, тіла яких пізніше, за наказом Петра І , було перепоховано на території Києво-Печерської лаври. Через 200 років у центрі села їм встановлено пам’ятний знак. В 1822 році тут побував геніальний російський поет О.С. Пушкін. Територією району здійснив мандрівку великий син українського народу Т.Г. Шевченко.
На землях графа Ржевуського в кінці ХІХ століття збудовано залізницю та станцію, яку названо на честь графа –“ Ржевуська”. Донька графа Ржевуського Евеліна Ганська була другою дружиною знаменитого француза Оноре де Бальзака.
Нині Надросся є одним із мальовничих місць Вінниччини.
Чи не кожен гість району прагне побувати в селі Круподеринцях. Там і понині красується старовинна церква - пам”ятник архітектури, що у 1895 році за проектом Померанцева О.М. була збудована на кошти графа М.П. Ігнатьєва, являється зменшеною копією Володимирського Собору, що височить в столиці Болгарії – Софії, та за архітектурним стилем, розмірами та оздобленням не мала собі рівних у окрузі. У ній знаходиться поховання російського державного діяча і дипломата, засновника міста Владивосток графа Миколи Павловича Ігнатьєва (1832- 1908 рр.).
Добре відомі світові славетності, що народилися або ж проживали в різний час в Надросянському краї - віртуоз гітари М.Д. Соколовський , народний артист СРСР, соліст Віденської опери А.І. Кочерга, народна артистка України Г.Г.Яблонська, дитячий письменник С.Т.Алєксєєв фольклористка і етнограф Н.А. Присяжнюк.
Рішенням колегії райдержадміністрації у 2003 році було створено Алею бойової та трудової слави Погребищенського району. Мета створення Алеї – вшанування земляків, які своєю працею і талантом прославили рідний край та зробили вагомий внесок у розвиток району. На сьогодні на Алею занесено імена 87 погребищан.
У 39 загальноосвітніх школах району навчається 3435 учнів. Працює 10 дошкільних закладів, міський будинок дитячої та юнацької творчості, дитячо-юнацька спортивна школа.
Погреби­щенське Вище професійне училище № 42 готує фахівців для сільського господарства: трактористів-машиністів;токарів; слюсарів-ремонтників; водіїв ав­томобілів; електромонтерів; електрогазозварників, кухарів, кондитерів; конторських службовців; лісівників; пасічників; столярів; операторів комп’ютерного набору . Тут щороку навчається біля 368 учнів. Училище для практичної підготовки учнів орендує 1000 га орної землі та активно співпрацює з технічним коледжем “Ле-Шатуа” (Франція).
Лікувальна мережа району складається з Погребищенської центральної районної лікарні, Плисківської районної лікарні, Новофастівської дільничної лікарні, 9 лікарняних амбулаторій та 43 фельдшерсько-акушерських пунктів.
В мирі та злагоді в районі діють 74 релігійних громади 9 конфесій .
В районі діють осередки 57 політичних партій, що представляють всю палітру суспільно-політичного життя України.
Промисловість району спеціалізується з переробки сільськогосподарської сировини.
На території району працюють такі про­мислові підприємства: ТОВ "Погребищенський маслосирзавод", ТОВ «Ржевуське млин», Погребищенська філія Київського електро-вагоноремонтного заводу, ПСПП «Рось».
Сільськогосподарським виробництвом у районі займають­ся 28 сільськогосподарських підприємств та 40 фермерських господарств. Виробничий нап­рям сільськогосподарських підприємств району - зерново-бу­ряковий з розвинутим тваринництвом. Основні культури, які вирощуються в районі - пшениця, ячмінь, цукрові буряки.
В 21 - му населеному пункті користуються блакитним паливом.
Райдержадміністрацією розроблено бізнес-пропозиції та Програми з інвестиційними напрямками.